22 січня 2023 р.
Чи зможуть телескопи наступного покоління побачити, що на Землі є життя?
Тоді як Земля поглинає енергію від Сонця, багато її відбивається назад у космос. Сонячне світло, відбите від Землі, називається земним сяйвом (Earthshine). Ми можемо побачити його, як попелясте світло, на темній частині Місяця, коли його фаза зростає. Сяйво Землі є одним із прикладів сяйва планет, і коли ми бачимо світло від далеких екзопланет, ми прямо спостерігаємо їхнє сяйво, тобто не відбите від іншого об’єкта.
Якби астрономи на далеких екзопланетах дивилися на сяйво Землі так само, як ми дивимось на сяйво екзопланет, чи «сказало б» їм це світло, що наша планета кишить життям?
Невдовзі до ладу стануть кілька наземних передових телескопів. Разом із космічним телескопом Джеймса Вебба вони уможливлять отримання зображень, які науковці з нетерпінням чекали десятиліттями. Європейський надзвичайно великий телескоп та Гігантський Магелланів телескоп започаткують еру прямих зображень екзопланет. Вчені мають підготуватися до цих спостережень та аналізу даних, щоб бути готовими їх пояснити.
Земля — єдина відома нам планета, на якій є життя. Це дає астрономам можливість перевірити моделі сяйва екзопланет. У новому дослідженні науковці покзали, що метод поляриметрії (це вимірювання світла, яке якимось чином зазнало впливу речовини, крізь яку воно пройшло) дає змогу виявляти склад атмосфери екзопланет.
Але проблема в тому, що астрономи не мають точно налаштованих поляриметричних моделей екзопланет, які б давали їм змогу зрозуміти, що вони бачать, коли вивчають поляриметричне сяйво планет. Ось тут на допомогу приходить Земля, атмосфера якої містить біосигнатури життя.
Дослідження сяйва Землі в оптичній та ближній інфрачервоній частині спектра дає змогу виявити діагностичні біосигнатури Землі, зокрема ефект червоного краю (vegetation red edge,VRE), відблиск океану та спектральні характеристики кисню і води в атмосфері.
За інф. з сайту https://phys.org
