17 вересня 2024 р.
Нова гіпотеза припускає, що унікальна форма Марса може бути пов’язана з давно втраченим супутником
Майкл Єфроїмськи (Michael Efroimsky), астроном з Військово-морської обсерваторії США, розробив гіпотезу, щоб пояснити унікальну форму та рельєф Марса. Він припускає — вони виникли через дію давно втраченого супутника. Статтю з викладом гіпотези науковець оприлюднив на сервері препринтів arXiv.
Попередні дослідження показали: Марс, на відміну від інших планет Сонячної системи, має тривісну форму, що означає різницю в розмірах уздовж трьох осей. Він також має разючий ландшафт, з найвищими горами в Сонячній системі та найбільшим каньйоном. Тут також є унікальне нагір’я, яке називають виступом Тарсис, оскільки воно дивним чином височіє над поверхнею.
Виступ невідомого походження має діаметр приблизно 5000 кілометрів і розташований поблизу екватора планети. На планеті є ще одне нагір’я, також біля екватора, прямо навпроти виступу Тарсис.
У новому дослідженні Єфроїмськи припускає, що давно втрачений супутник, який він називає Неріо (Nerio), може пояснити всі унікальні характеристики Марса. Якби Неріо був достатньо великим, можливо, у третину розміру нашого Місяця, він чинив би величезний гравітаційний вплив на поверхню. А на початку існування планети, коли поверхня була ще м’якою, він тягнув поверхневий матеріал вгору завдяки синхронній орбіті. Коли планета охолола, матеріал залишився на місці як постійний виступ.
Поява виступу додало б екваторіальної еліптичності, що призвело б до тривісної форми планети. Це також зробило б планету більш схильною до вулканічної активності, що спричинило б до розвитку високогір’я на протилежному боці виступу Тарсис.
Говорячи про долю Неріо, Єфроїмськи припускає, що він міг піти у космічний простір через тяжіння якогось іншого тіла, або, ймовірніше, його могло вдарити та знищити інше велике тіло, не залишивши нічого, крім двох крихітних супутників Фобоса та Деймоса. Єфроїмськи дійшов висновку, що для підтвердження цієї гіпотези потрібні додаткові дослідження.
За інф. з сайту https://phys.org
