8 серпня 2026 р.

Сонячний телескоп Іноує виявив приховані плазмові вихори на Сонці

Астрономи, які використовують 4-метровий сонячний телескоп імені Даніеля К. Іноує на Гаваях, вперше виявили крихітні плазмові структури, схожі на вихори, розміром лише близько 20 км на поверхні Сонця (фотосфері) — давно передбачуване явище, що може переносити енергію в корону з температурою мільйон градусів.

Дослідники визначили ці особливості як нестабільності Кельвіна — Гельмгольца, вихори, що утворюються там, де шари плазми, які рухаються з різною швидкістю, ковзають один повз одного, подібно до хвиль, що закручуються в океані. Хоча це явище спостерігали на Землі, в атмосферах планет і в короні Сонця, це перший випадок, коли його було виявлено у видимому поверхневому шарі Сонця.

Уперше таке явище описали лорд Кельвін та Герман фон Гельмгольц приблизно в 1870 році. Його спостерігали та досліджували в багатьох галузях фізики, зокрема в гідродинаміці, а також в метеорології, океанографії, геліофізиці та астрофізиці.

«Ми вважаємо, що відкриття нестабільності Кельвіна — Гельмгольца в сонячній фотосфері, підтверджене аналізом числових моделей, є важливим кроком вперед у нашому розумінні динаміки та еволюції сонячної та зоряної плазми і слугуватиме основою для майбутніх відкриттів», — сказав доктор Девід Бобольц, заступник директора Національної сонячної обсерваторії.

За словами науковців, ці мікроскопічні вихори діють як приховані двигуни, які можуть скручувати та заплутувати лінії магнітного поля Сонця. Оскільки ці магнітні поля стають дедалі більш напруженими, вони можуть вивільняти енергію, яка живить сонячні спалахи, викиди корональної маси та інші виверження, а також нагріває зовнішню атмосферу Сонця.

Отримані дані свідчать про те, що дрібномасштабні рухи плазми, які раніше були поза досяжністю телескопів, відіграють надзвичайно важливу роль у формуванні поведінки Сонця.

За інф. з сайту www.sci.news