1 серпня 2022 р.

Закінчуються місця, де могла б ховатися «Планета 9»

Багато астрономів замислювалися про існування планет, які могли б ховатися на краю Сонячної системи. Це було тоді, коли потужність телескопів була досить обмеженою. Однак великі огляди неба, виконані протягом останніх десятиліть, не дали змоги знайти нічого, крім об’єктів розміром з астероїд. Щоправда орбіти деяких із виявлених астероїдів, як здається, статистично дивним чином згруповані — ніби на них гравітаційно впливає більший об’єкт.

Якби це була «Планета 9», то її маса становила б близько п’яти мас Землі, а орбітальна відстань — від кількох сотень до тисячі астрономічних одиниць. Іншими словами, досить мала і досить віддалена, щоб її легко побачити під час огляду неба. Проте вона має виділяти тепло, тому її треба шукати її за слабким інфрачервоним світлом. Крім цього, така віддалена планета обертається навколо Сонця дуже повільно, так що протягом нетривалих спостережень ви взагалі не помітите її рух.

Для пошуку віддалених планет група науковців використала дані двох інфрачервоних оглядів неба. Один було виконано за допомогою Інфрачервоного астрономічного супутника (InfraRed Astronomical Satellite, IRAS), а другий — космічним телескопом AKARI. Огляди робили з інтервалом понад двадцять років, що дало будь-якій гіпотетичній планеті достатньо часу, щоб переміститися в тохи іншу частину неба. Науковці припустили, що будь-які віддалені планети будуть лежати досить близько до площини екліптики, а потім «просіяли» дані, звернувши увагу на потенційні планети.

Було виявлено понад 500 кандидатів. Зважаючи на їхні спектри, більшість із цих кандидатів мали орбітальні відстані менше 1000 астрономічних одиниць і маси, менші, ніж у Нептуна. Це в точності відповідає діапазону параметрів, очікуваних для Планети 9. Але прискіпливий перегляд інфрачервоних даних показав, що жоден із кандидатів у нову планету не був переконливим. Більшість із них перебуває всередині або поблизу слабкої інтегрованої туманності потоку (faint integrated flux nebula), також відомої як галактична периста хмара (galactic cirrus). Це дифузні хмари міжзоряного газу, які важко побачити у видимому світлі, але їх видно в інфрачервоному випромінюванні.

Тож виявляється, що ці кандидати — не планети, а, найімовірніше, відлуння слабкої туманності. Про Планету 9 в такому разі не йдеться. Надії знайти іншу планету розвіялися в хмарах.

За інф. з сайту www.universetoday.com