Останні новини

24 березня 2024 р.

Волога епоха на Марсі, можливо, була коротшою, ніж досі вважали астрономи


Нині Марс, мабуть, сухий і без життя, але численні докази вказують на те, що вода текла по Червоній планеті мільярди років тому. Тепер нові дослідження показали, що ця вода могла існувати менше часу, ніж вважали науковці раніше.


18 березня 2024 р.

Весняне рівнодення настало. Що це означає?


Весна майже тут — принаймні астрономічна. Весняне рівнодення настає у середу (за київським часом — Ред.), знаменуючи початок весняного сезону для Північної півкулі. Але що це насправді означає? Ось що потрібно знати про те, як ми ділимо рік, зважаючи на орбіту Землі.


12 березня 2024 р.

Переосмислення галактичного походження міжзоряних хмар



Ви зараз тут: Головна > Інфотека > Статті > Пристрасті довкола Плутона

Стаття «Пристрасті довкола Плутона» уперше опублікована
в блозі «Ми і Всесвіт» 3 липня 2015 р.

«Пристрасті довкола Плутона»

 

Невпинно наближається історична мить — 14 год 49 хв 58 с київського часу 14 липня 2015 р. У цей момент автоматична міжпланетна станція «Нові Горизонти» промчить на мінімальній відстані від поверхні Плутона. Якщо все буде гаразд, то невдовзі ми побачимо зображення цього небесного тіла зовсім інакше, ніж до цієї миті.

Одразу після відкриття у 1843 р. «на кінчику пера» планети Нептун астрономи передбачили існування ще однієї, дев’ятої, планети в Сонячній системі. Річ у тім, що орбіта Урана, збурення якої спонукали математиків до обчислення (саме тому відкриття Нептуна й називають «на кінчику пера») орбіти нової невідомої планети на підставі законів небесної механіки, не відповідала спостереженням навіть з урахуванням гравітаційної дії Нептуна. Але пошуками нового космічного тіла цікавилися мало (мабуть розуміли, що це буде не легко), аж поки на початку ХХ ст. за цю справу не взявся Персиваль Ловелл.

 

Пошуки і відкриття «планети Х»

Персиваль Ловелл походив із заможної й авторитетної американської родини з Бостона. Його брат Аббот Лоуренс упродовж майже 25 років був президентом Гарвардського університету, а сестра Емі Лоуренс — відомою американською поетесою. Після закінчення навчання в університеті Персиваль якийсь час подорожував (Європа, Японія), займався бізнесом (керував текстильними фабриками свого діда), а 1894 р. заснував приватну астрономічну обсерваторію в околиці м. Флегстафф у штаті Аризона, вирішивши присвятити себе астрономії. Зауважимо, що зоряне небо та його світила вабили Персиваля з дитячих років — він навіть під час мандрівок за кордон часто брав із собою 6-дюймовий телескоп і, маючи нагоду, спостерігав зорі й планети.

Персиваль Ловелл в робочому кабінеті й сучасний вигляд астрономічної обсерваторії поблизу м. Флегстафф

На світлині — Персиваль Ловелл в робочому кабінеті й сучасний вигляд астрономічної обсерваторії поблизу м. Флегстафф. Фото з сайта обсерваторії Ловелла.

Персиваль Ловелл не лише оснастив обсерваторію телескопами, але й залучив до роботи в ній професійних астрономів. В обсерваторії працювали такі відомі у світі астрономи, як Вільям Пікерінг і Весто Слайфер. Науковці обсерваторії спершу виконували дослідження Марса, головно його «каналів», які раніше відкрив італійський астроном Джованні Скіапареллі. Ловелл пов’язував їх існування з розумним життям на Червоній планеті. Ця тема настільки зацікавила П. Ловелла, що він написав три книжки про Марс та життя на ньому.

Ще в 1905 р. П. Ловелл обчислив імовірну орбіту невідомої планети, яку він умовно назвав «планета Х», що мала пролягати за орбітою Нептуна. Ба більше, Ловелл навіть висловив деякі припущення щодо дев’ятої планети. Він вважав, що її розміри невеликі й з огляду на величезну відстань від Землі вона має 12 або 13 видиму зоряну величину. Згадаймо, що найслабкіші зорі, які ми бачимо оком на небі нашої планети, мають 6 видиму зоряну величину.

Переживши «лихоманку» з пошуками життя на Марсі, Ловелл у 1905 р. розпочинає у своїй обсерваторії пошуки невідомої «планети Х». Робив він це за допомогою 5-дюймового фотографічного телескопа (інакше — астрографа), отримуючи знімки ділянок зоряного неба з експозицією до 3 годин. Далі він складав разом дві фотоплатівки, відзняті з інтервалом у кілька днів, і на такому «бутерброді» за допомогою лупи шукав об’єкт, що змістився на тлі інших нерухомих зір. Такий об’єкт міг бути планетою, яку розшукував Ловелл, адже лише відносно близькі до Землі небесні світила мають помітне зміщення на фотоплатівці за рахунок власного руху в космічному просторі. Оскільки кожна платівка містила зображення десятків тисяч зір, то робота з пошуку дев’ятої планети біла дуже копіткою і, як виявилося, тривалою в часі.

13 січня 1915 р. П. Ловелл виступив в Американській академії мистецтв і науки з ґрунтовним (у друкованому вигляді його обсяг становив 105 с.) повідомленням про транснептунову планету. В ньому, серед іншого, він вказував на те, що «планета Х» імовірно міститься (на той час) у тій ділянці зоряного неба, де лежить сузір’я Близнюків. Після цього Ловелл з новим натхненням взявся за пошуки невідомої планети. Він багато спостерігав, але в листопаді 1916 р. раптово помер. Його поховали на території обсерваторії неподалік від вежі 24-дюймового телескопа.

Пошуки «планети Х» на обсерваторії у Флегстаффі знову поновили в 1929 р., коли став до ладу новий 13-дюймовий ширококутний астрограф. Цей телескоп дозволяв упродовж годинної експозиції отримувати на фотоплатівці, що покривала 160 квадратних градусів на небесній сфері, зображення зір до 17-ї зоряної величини. Такі характеристики телескопа відкривали нові можливості для пошуку дев’ятої планети. Але навіть найкращий телескоп — це лише інструмент, без спостерігача він нічого не вартий.

За три місяці до введення в дію нового телескопа, в обсерваторії Ловелла став до роботи на посаді спостерігача Клайд Томбо — тоді 22-річний аматор астрономії. До обсерваторії його запросив Весто Слайфер, вражений замальовками Марса і Юпітера, виконані Томбо під час спостережень на саморобному телескопі й надіслані у Флегстафф.

[Читати далі (наступна сторінка)]

Цікаве відео

Перехід до перегляду відеороликів