Курс астрономії в загальноосвітніх навчальних закладах: проблеми впровадження

Від початку 90-х років минулого століття і до сьогодні в Україні триває у багатьох аспектах цікавий процес впровадження в систему загальної освіти курсу астрономії. Трапилося так, що в незалежній Україні в загальноосвітніх школах не знайшлося місця астрономії. Ми не будемо аналізувати причини цього, констатуємо лише факт: на кінець ХХ століття астрономія, як окрема, обов’язкова для вивчення всіма учнями, навчальна дисципліна, в наших школах не існувала.

Безумовно, такий стан речей не задовільняв багатьох учителів, зокрема тих, хто викладав курс астрономії ще за радянських часів. Абсурдність такої ситуації розуміли передові, прогресивні працівники різних педагогічних установ включно з Міністерством освіти України. Різко негативно щодо цього виступала астрономічна громада, зокрема Українська астрономічна асоціація.

Тоді, на початку і в середині 90-х, прихильники відновлення курсу астрономії наводили багато аргументів, чому саме астрономія має повернутись до української школи у вигляді окремої обов’язкової навчальної дисципліни. Серед них був і такий: “Очевидно, що без елементарних знань астрономії сучасна людина не може обійтися. Адже астрономія дозволяє комплексно розглядати середовище життя (життєвий простір) людства, дає знання про те, де живе людина і яке місце вона посідає у Всесвіті. Астрономія дає можливість людині сприймати світ не як набір роз'єднаних природних або суспільних компонентів, а як єдину взаємозалежну природну систему, що живе й розвивається за відповідними законами”.

Врешті-решт зусиллями багатьох небайдужих людей (про них і про сам процес можна розповідати окремо, адже автору пощастило бути свідком і учасником цих подій) питання поновлення курсу астрономії в загальноосвітніх закладах вдалося зрушити з місця. 1999 р. Міністерство освіти України оголосило конкурс “навчальних програм з астрономії для старших класів за двома напрямками: для учнів загальноосвітніх навчальних закладів, гуманітарних класів ліцеїв (загальнокультурний рівень) і для учнів класів науково-природничого профілю (поглиблене вивчення)” – цитата з відповідного листа Міністерства – Авт.). Зазначений конкурс було проведено – переможців визначено. Після цього була робота над створенням першого українського підручника з астрономії для загальноосвітніх навчальних закладів, а також низки важливих документів, що унормовують питання астрономічної освіти в Україні. Серед них варто виділити Державний стандарт базової і повної середньої освіти, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України за № 24 від 14.01.2004 р. Цей документ в частині, що стосується старшої школи, містить астрономічну компоненту освітньої галузі. А це означає, що згідно з цим стандартом, кожна молода людина, яка закінчує в Україні загальноосвітній навчальний заклад, повинна володіти як мінімум певним багажем астрономічних знань. Цікаво зазначити, що було розроблено астрономічну компоненту і для базової школи, але вона чомусь не потрапила до остаточного тексту Державного стандарту.

Важливим і навіть визначальним документом є Концепція астрономічного освіти в Україні (тексти цього та всіх інших документів, що регламентують процес астрономічної освіти в загальноосвітніх навчальних закладах можна знайти на сайті www.astroosvita.kiev.ua). Концепцію на початку поточного століття розробила група фахівців, які мають безпосереднє відношення до становлення курсу астрономії в українскій школі. Зазначений документ не набув статусу офіційного у тому розумінні, що він не затверджений якоюсь державною установою чи громадською організацією, але саме в ньому на сьогодні найчіткіше і найґрунтовніше відображено суть питання астрономічної освіти в нашій державі.

Дозволю собі, на правах одного з авторів цієї концепції, навести таку цитату: “Астрономічна освіта — це процес оволодіння астрономічними знаннями, а також тими елементами культури, в яких вони відображені; засвоєння людиною астрономічної культури свого народу і людства в цілому; один із важливих засобів розвитку і формування цілісної особистості, її духовності, творчої індивідуальності, інтелектуального й емоційного багатства.

Зазначу, що в Концепції астрономічної освіти її автори детально виписали ті питання, які необхідно вирішити на шляху повного, безповоротного впровадження курсу астрономії в українську школу. Саме тому (оскільки це стосується теми нашої статті) ще одна розлога цитата. “Впровадження даної Концепції передбачає комплекс організаційно-управлінських, соціально-психологічних, матеріально-технічних і кадрових умов, основними з який є:

- формування на державному рівні ставлення до астрономічної освіти як значимої сфери людської діяльності, життєво необхідної для розвитку українського суспільства;

- взаємодія органів управління освітою на державному й регіональному рівнях з Українською астрономічною асоціацією на основі відповідних координаційних планів і програм;

- розвиток і підвищення якості системи підготовки й перепідготовки педагогічних кадрів з урахуванням реальних суспільних потреб, нових тенденцій у розвитку астрономічної науки, світового досвіду;

- видання нових підручників, навчальних посібників, монографій з астрономії й історії астрономічної науки;

- безупинне створення й відновлення програмно-методичного забезпечення, змісту, форм і методів астрономічної освіти з урахуванням кращого вітчизняного досвіду і світових досягнень;

- посилення ролі освітньої галузі «Природознавство» на всіх щаблях загальноосвітньої школи, збільшення кількості годин і переліку освітніх програм;

- відтворення мережі позашкільної астрономічної освіти (астрономічних гуртків і шкіл);

- збереження й розвиток сформованої мережі науково-просвітніх установ (у т.ч. й з астрономічної тематики) — планетаріїв, народних обсерваторій, клубів тощо;

- визначення правового статусу й нормативної бази діяльності планетаріїв у загальній системі української освіти;

- активна участь засобів масової інформації в науково-просвітницькій діяльності;

- удосконалення діяльності закладів освіти і культури з розвитку масових загальнодоступних форм астрономічної освіти і просвіти для різноманітних груп населення;

- розробка і впровадження цілісної системи критеріїв оцінки ефективності функціонування системи астрономічної освіти;

- проведення соціально-економічних і конкретно-соціологічних досліджень для виявлення стану й динаміки розвитку астрономічної освіти суспільства;

- істотне зміцнення матеріально-технічної бази освітніх закладів, розробка заходів для матеріального стимулювання й гідної оплати праці викладачів природничо-наукових дисциплін, усунення дискримінації в області надання їм соціальних гарантій; створення пільгових умов оподатковування для закладів і організацій, що здійснюють доброчинну допомогу сфері астрономічної освіти; підвищення ролі сучасних інформаційних засобів і технологій в астрономічному освітньому процесі.

Дану Концепцію варто трактувати як цілісну систему, у якій цілі й задачі астрономічної освіти, шляхи їхньої реалізації є комплексом взаємозалежних положень і принципів.

Для успішного втілення Концепції необхідна розробка програми розвитку астрономічної освіти як комплексу заходів, спрямованих на підготовку документів, що конкретизують викладені в Концепції положення і які забезпечать її впровадження у практику.

Визначаючи пріоритети у сфері астрономічної освіти в Україні, Концепція є документом для вироблення стратегії освітньої політики української держави у цій галузі. Її реалізація сприятиме збільшенню творчого потенціалу всіх громадян країни, процвітанню вітчизняної науки і культури.”

Повертаючись до теми статті, можна було б сказати, що перераховані вище питання і є тими проблемами, які необхідно подолати на шляху впровадження курсу астрономії. Проте Концепція астрономічної освіти, будучи фактично стратегічним документом, охоплює всі можливі питання і проблеми. Ми ж, перебуваючи на сьогоднішньому етапі, можемо виділити ті з них, що є визначальними саме для нинішнього часу і вирішення яких є суттєвим завданням для мети позитивного руху вперед.

Отже, що сьогодні є найактуальнішим у питанні подальшого впровадження курсу астрономії в загальноосвітні навчальні заклади. Як на мене, варто виділити три проблеми. По-перше – підготовка вчителя. Очевидно, що це головне питання. Адже без учителя, який не з чійогось бажання, а за власною потребою, за власним душевним покликанням іде в клас і вчить наших дітей астрономії, нічого якісного ми не отримаємо. Буде все той же формалізм, який ми спостерігали ще за радянських часів і який трапляється й зараз. Час, відведений на астрономію, буде використано неефективно, а уроки матимуть значною мірою “віртуальний” характер. Це коли їх начебто й проводять, але реальних астрономічних знань учні не отримують.

Найкраще, якби астрономію викладав учитель з кваліфікацією “учитель фізики, астрономії та інформатики”. Наші педагогічні університети мали б забезпечити підготовку саме такого кваліфікованого фахівця. Не буду вдаватися в деталі зазначеної підготовки, але, як на мою думку, існує потреба підсилення роботи відповідних факультетів (чи інститутів), а також практичного відновлення кафедр методики викладання астрономії на цих факультетах. Певною мірою цій роботі могли б сприяти класичні університети, що мають кафедри астрономії. Бодай тим, що випускники цих кафедр, схильні до педагогічної роботи, мали б направлятись до педуніверситетів.

Зрозуміло, що серйозної корекції вимагає й сама підготовка майбутнього вчителя астрономії. Це обумовлено тим змістом астрономічної освіти в загальноосвітніх навчальних закладах, який ми маємо сьогодні і який заплановано на майбутнє (маю на увазі, зокрема, профільне навчання).

В цій частині також – перепідготовка учителя астрономії. Цю роботу вже давно потрібно було чітко налагодити. Адже відповідний потенціал для цього існує.

По-друге – методичне забезпечення курсу астрономії. Не можна говорити серйозно про існування того чи іншого навчального предмета за відсутності методики його викладання. Я не хочу казати, що ми не маємо зовсім методики викладання астрономії, ні. Я лише констатую факт – ці методики вже застаріли (фактично — це напрацювання ще радянських часів) і у значній мірі відстають від сучасного змісту астрономічної освіти.

Варто зазначити, що в цьому питанні ми просунулися щонайменше. Але й тут можна зробити значний крок уперед. Для цього варто було б, для початку, зробити дві речі: а) зібрати, систематизувати й опублікувати всі варті уваги методичні напрацювання учителів і викладачів астрономії; б) з урахуванням викладеного в попередньому пункті негайно приступити до створення вітчизняної системи методичного забезпечення курсу астрономії. Для цього видається доцільним мати відповідного фахівця, зокрема, в Інституті педагогіки Академії педагогічних наку України, який би опікувався питаннями методики астрономії і на першому етапі координував роботу зі становлення й розвитку цього напрямку.

По-третє – підготовка й видання літератури (і на електронних носіях також) для потреб астрономічної освіти. В сенсі наявності чи відсутності відповідної літератури це питання не таке проблемне, як два перших. В Україні вже є два підручники з астрономії для загальноосвітніх навчальних закладів, окремі посібники, ось-ось має зявитися “електронний підручник”, бібліотека наочностей з астрономії тощо. Безумовно такої літератури в асортименті має бути значно більше, проте мова зараз не про кількість, а про якість. Як на мене, то нині ми стоїмо на порозі появи нової проблеми, яку фактично створюємо власноруч. Вже почала з’являтися література, яка отримала відповідний гриф Міністерства освіти і науки України і яка містить грубі, непристойні помилки астрономічного змісту. Що вже говорити про так звану “науково-популярну” чи “розвиваючу” літературу з астрономії, що виходить в Україні і яка до своєї появи на світ оминула око професійного астронома.

Знаю (і з власного досвіду роботи також), наскільки професійно і якісно працює Науково-методична комісія з фізики та астрономії Міністерства освіти і науки України. Проте, на щастя, ми маємо освітні лінії, в яких присутній астрономічний компонент і в початковій та базовій школі, і навіть у дошкільній освіті. У цій частині освітня література проходить грифування в інших предметних науково-методичних комісіях. Ось тут, як на мене, на нас і чатує потенційна небезпека. До складу зазначених комісій не входять, і це природньо, фахові астрономи і, як свідчать факти, серед експертів їх також немає. Тому й слід очікувати астрономічних помилок. Щоб унеможливити це, варто запровадити практику попереднього ознайомлення з усіма без винятку матеріалами, що мають астрономічні дані і проходять через зазначені комісії, фахових експертів-астрономів. Очевидно, що запровадити таку практику не є великою проблемою, а користі від цього буде дуже і дуже багато.

Саме на вирішення цих трьох задач, на мою думку, варто сьогодні направити зусилля всім тим, хто опікується питаннями астрономічної освіти в Україні.

Насамкінець хочу навести слова відомого французького астронома, фізика та математика П’єра Симона Лапласа:”Астрономія за величчю свого об'єкта і за досконалістю своїх теорій є найпрекраснішим пам'ятником людського духу і проявом найвищого його інтелекту.” Тож чи годиться, запитую я усіх нас, позбавити майбутні покоління цього найпрекраснішого духу і найвищого інтелекту?

І.Крячко,

шеф-редактор науково-популярного журналу “Наше небо. оbserver”

28.02.07 p.