Відьмаченко А. П.
Астрономія з Космосу — К.: Видавничий центр Валентини Боровик "Наше небо", 2011. — 36 с.

У науково-популярній лекції "Астрономія з Космосу" йдеться про астрономічні дослідження, які виконують з поза меж Землі, тобто в космічному просторі. Лекція розрахована на широкий загал, на всіх тих, кого цікавить астрономія, її розвиток та здобутки. Буде корисною вчителям, які викладають астрономію в загальноосвітніх навчальних закладах.

Про автора: ВІДЬМАЧЕНКО Анатолій Петрович,
завідувач відділу фізики тіл Сонячної системи Головної астрономічної обсерваторії НАН України, доктор фізико-математичних наук, професор.

Нижче подано Вступ до науково-популярній лекції "Астрономія з Космосу".

Вступ

Космічна ера, що розпочалась від часу старту 4 жовтня 1957 р. першого штучного супутника Землі, відкрила для людства нові можливості у пізнанні природи. Вихід космічного апарата за межі атмосфери нашої планети давав змогу виконувати наукові дослідження в принципово інших умовах, які досягти на поверхні Землі важко, чи й взагалі неможливо. Такі природничі науки як фізика й біологія, чи прикладні (як от матеріалознавство), а також і інші, завдяки дослідженням у космічному просторі, отримали новий потужний стимул для свого розвитку.

Неймовірні можливості в зв'язку з початком космічних польотів отримала астрономія — найдавніша наука, що впродовж усієї своєї історії була змушена вивчати небесні тіла крізь атмосферу Землі. Швидкий розвиток космічної техніки уможливив вивчення небесних тіл із-за меж земної атмосфери за допомогою супутників, орбітальних і міжпланетних станцій.

Такі дослідження дістали назву позаатмосферних. Вони є одним із сучасних напрямків фізики космосу, в рамках якого досліджують космічні об'єкти за допомогою апаратури, винесеної за межі земної атмосфери для усунення її перешкод. Таким чином позаатмосферна астрономія дозволяє проводити спостереження астрономічних об'єктів за допомогою приладів, піднятих за межі атмосфери Землі на борту геофізичних ракет або штучних супутників. Її основні розділи: астрономія високих енергій (у рентгенівських променях і гамма-променях); оптична й ультрафіолетова (УФ) астрономія; інфрачервона (ІЧ) астрономія та розділ, що виник зовсім недавно, — космічна радіоінтерферометрія з наддовгою базою.

Наша лекція не претендує на те, щоб вказати на всі космічні місії чи проекти, які здійснювали в позаатмосферній астрономії, або ж охопити усі її досягнення. За майже 55 років, що минули від старту першого штучного супутника Землі, в космічному просторі для цілей астрономії працювало кілька десятків автоматичних апаратів, окремі астрономічні задачі вирішували космонавти й астронавти під час пілотованих польотів. Все це принесло вагомі наукові результати — наші уявлення про Всесвіт змінилися докорінно.

Про найважливіші етапи становлення й розвитку астрономії з космосу і про окремі її результати йдеться в цій науково-популярній лекції.